День визволення України від фашистських загарбників
У нашому календарі є немало дат, які ми не маємо права забувати. Одна з них – 28 жовтня – День визволення України від німецько-фашистських загарбників. Кожне наше місто, містечко, село, регіон мають пам’ять про Другу світову війну – одну з найстрашніших і найжорстокіших на нашій планеті.
Битва за Україну тривала 680 діб. Вона входить в ряд найбільш вирішальних операцій у німецько-радянській війні і стала важливим етапом на шляху до перемоги над нацизмом.
Гула, стогнала і ревла земля,
Сивіли в горі мати і кохана,
В вогні була Вкраїнонька моя,
Була війна жорстока і кривава.
У червні 1941-го слова «війна» напівголосом, майже пошепки, зі страхом передавалось з уст в уста. Але сама війна була далеко, пройшла стороною від нашого села, бо не гриміли поруч бої, не йшли на фронт чоловіки. Село ніби причаїлося, передчуваючи, що найстрашніші випробування ще попереду. Прийшла війна в Шагани теплими осінніми днями в 1944 році. Перші новобранці вирушали на захист своєї Батьківщини. 507 наших односельчан були мобілізовані до лав Червоної армії. В основному воювали в складі ІІІ Українського фронту. Звільняли країни Європи від фашистської нечисті, зокрема, Болгарію, Югославію, Австрію, Румунію,Угорщину та ін. 187 воїнів не повернулись до рідних домівок, більшість із них полили своєю кров’ю чужі землі. Їх імена викарбувані на меморіальних плитах пам’ятника загиблим воїнам-односельчанам. Солдатські портрети свято зберігаються в шкільному музеї школи. У Книзі Пам’яті описані біографії бойового шляху ветеранів війни сіл Приморське та Трихатки. У вітринах зібрані бойові нагороди, військові документи та інші особисті речі наших земляків. На центральній стіні – розміщені квітчасті рушники, які дали рідні, щоб вишити імена загиблих: чиїхось коханих, синів, батьків, дідусів.
Вишивала мати рушничок для сина,
Щоб щасливо слалась у життя стежина,
Та в війну криваву привела стежина,
Залишивсь на згадку рушничок про сина.
На сьогоднішній день в нашому селі всі учасники Другої світової війни відійшли за межу вічності, але добра пам’ять про них і вдячність за мирне небо завжди буде жити в наших серцях.
77 років як відгриміла Друга світова війна. Хіба думали наші ветерани, що мирне небо над Україною, завойоване такою дорогою ціною, знову потемніє і їх онуки, правнуки зі зброєю в руках будуть захищати рідну землю від російських окупантів. Швидка, жорстока та смертоносна війна показала неабияку мужність і стійкість українського народу перед обличчям лиха, а також безпрецедентну щедрість сусідніх держав, які відчинили свої двері для тих, хто змушений був покинути нажиті зруйновані обійстя і знайти прихисток у тих країнах, які звільняли наші діди і прадіди від нацистських загарбників.
Сьогодні ми віддаємо шану українцям, які боролись і перемогли фашистів в роки Другої світової війни та схиляємо голови перед нашими загиблими воїнами односельчанами – Сиротою Олександром Миколайовичем, Запорожаном Владленом Анатолійовичем, які захищали територіальну цілісність і свободу українського народу в наші дні.
Ми віримо в те, що героїчні українські воїни виженуть геть російських окупантів з рідної землі і ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ!
Шановні земляки! Будьмо гідними наступниками визволителів усіх поколінь, гуртуймося і єднаймося для того, що якнайшвидше настав мир і спокій у нашій державі. Всім добра і здоров’я, плідної праці та вагомих здобутків задля процвітання рідного краю, відбудови і розбудови НЕЗАЛЕЖНОЇ ВІЛЬНОЇ УКРАЇНИ.
Слава усім, хто боровся з нацизмом в роки Другої світової війни! Слава усім, хто бореться за свободу України сьогодні!
Педагогічний та учнівський
колективи Приморського ліцею