7 порад для вчителів, як навчити учнів безпечної поведінки в інтернеті
НА ЯКІ РИЗИКИ НАРАЖАЮТЬСЯ ДІТИ В МЕРЕЖІ
За класифікацією дослідницької мережі ЄС “Діти в цифровому середовищі”, є такі ризики для дітей:
- перегляд незаконного або шкідливого контенту;
- кібербулінг;
- неправомірне використання персональних даних дітей, шерентінг;
- розсіювання уваги, брак критичного мислення.
Також не варто забувати про такий ризик, як сексуальні зловживання, формами якого є, наприклад, грумінг та секстинг.
Грумінг – це умисна пропозиція про зустріч дитині до 18 років через інтернет задля вчинення сексуальних зловживань або виробництва матеріалів, що містять сцени сексуальних зловживань щодо дітей.
Секстинг – це пересилання за допомогою мобільних телефонів повідомлень або знімків сексуального характеру.
Перераховані ризики є реальною загрозою для безпеки дитини не лише в онлайн-середовищі, а й у реальному житті. Що ж робити, аби мінімізувати ризики для дітей у мережі та зробити онлайн-простір безпечнішим?
ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА БЕЗПЕКА ДІТЕЙ ОНЛАЙН: КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ
Освітянам важливо пам’ятати про два аспекти цифрової безпеки дітей.
Перший аспект стосується шкільного середовища. До нього відносять наявність безпечної шкільної мережі, політику школи з онлайн-безпеки дітей. Така політика має бути розроблена в кожній школі, адже адміністрація збирає дані про дітей і відповідає за них.
Другий аспект стосується постійної комунікації вчителів із дітьми про їхню поведінку в інтернет-середовищі. Якщо дитина стикається з проблемами або труднощами в інтернеті під час навчання, важливо, щоби вона не боялася розповісти про них учителю та знала, що може отримати допомогу в будь-якій ситуації.
Особливо це актуально, коли навчання відбувається в дистанційному форматі, і діти набагато частіше використовують інтернет для навчання.
Часом вважають, що лише вчителі інформаційних технологій мають турбуватися про безпеку дітей онлайн. Але це не так, адже інтернет використовують на різних уроках, і безпека в ньому має бути наскрізною. Вчителі, які хочуть, щоби як онлайн-, так і очний формати навчання для дітей були ефективними та безпечними з погляду використання технологій, мусять постійно підвищувати свої цифрові компетентності й бути прикладом для дітей, як доречно поводитися в цифровому середовищі.
Нещодавно в Україні за ініціативи Міністерства цифрової трансформації та підтримки Міжнародного союзу електрозв’язку громадська організація МІНЗМІН підготувала переклад українською рекомендацій МСЕ про захист дітей у цифровому середовищі. Ці рекомендації є міжнародними й були підготовлені експертами з усього світу для різних цільових аудиторій. Одна з них – освітяни.
Пропонуємо короткий огляд порад для освітян, як зробити навчання онлайн максимально безпечним для дітей.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
Дотримуйтеся цих правил самі й розкажіть учням:
- Переконайтеся, що всі пристрої надійно захищені (паролями) і заблоковані тоді, коли ви ними не користуєтесь. Якщо вам потрібно вийти з класу, заблокуйте всі пристрої, які використовували, або завершіть сеанс роботи чи вийдіть з облікового запису. Встановіть на всіх пристроях ліцензійну антивірусну програму та стежте за тим, щоби вона регулярно оновлювалася.
- Встановіть правила в школі, де й коли можна користуватися мобільними пристроями. А також правила, що учнів можна фотографувати лише після отримання згоди батьків / опікунів / самих учнів на це. Ці правила мають бути закріплені в шкільній політиці щодо онлайн-безпеки. Така політика має встановлювати ще й порядок реагування на інциденти, пов’язані з безпекою дітей, зокрема, у цифровому середовищі. Так, у школі може бути призначений спеціальний координатор для обліку та реєстрації порушень та інцидентів, пов’язаних з онлайн-безпекою, задля формування цілісного уявлення про наявні в школі проблеми та тенденції, що вимагають уваги.
- Забезпечте фільтрацію й моніторинг даних, які передаються через шкільну мережу, встановивши необхідні програми. Допомогти їх встановити можуть інтернет-провайдери. Учні не повинні отримувати доступу до шкідливого або неприйнятного контенту через шкільну мережу. Такі системи фільтрації та контролю контенту допомагають звести до мінімуму передавання неприйнятного (наприклад, насильницького чи порнографічного) контенту в шкільній мережі. А системи фільтрації даних допомагають відстежувати, хто, що, коли й на якому пристрої завантажує. Такий механізм є одним зі способів запобігання кібербулінгу.
- Пам’ятайте, що ваші дії та слова в інтернеті можуть вплинути на вашу онлайн-репутацію, а також на репутацію навчального закладу. Ви як користувач/-ка інтернету залишаєте свій цифровий слід – адже різні сайти, соціальні мережі, платформи, відповідно до своїх політик, збирають дані про вашу онлайн-активність. Перевіряйте інформацію, яку поширюєте в соціальних мережах. Перед тим як опублікувати інформацію, подумайте, хто може її побачити. Розповідайте дітям про важливість онлайн-репутації та як правильно її формувати.
- Слідкуйте за своєю професійною комунікацією. Для будь-яких контактів між працівниками школи, учнями, батьками чи іншими зацікавленими сторонами завжди використовуйте шкільну електронну пошту замість особистої. У деяких випадках кодекс ділової етики, якщо він погоджений у школі, може передбачати заборону на контакти з учнями на платформах, які не мають стосунку до школи. Наприклад, у месенджерах чи соцмережах. Також рекомендується встановити в школі чіткі правила – як для працівників, так і для учнів – щодо проведення відеоконференцій чи занять у віддаленому режимі. Наприклад, правила, який вигляд має мати місце для проведення уроків, наявність фото профіля тощо.
- Сприяйте формуванню цифрових навичок та цифрової грамотності дітей. Говоріть із ними про це на уроках. Намагайтеся включити до навчальних планів аспекти цифрової грамотності. Проводьте заходи в школі про онлайн-безпеку дітей. Водночас, показуйте високий рівень власної цифрової компетентності. І не забувайте проводити регулярну перевірку всіх заходів у школі на дотримання онлайн-безпеки дітей та її можливого удосконалення.
- Навчайтеся нового та постійно покращуйте навички цифрової грамотності. Будьте в курсі того, які ризики на дітей можуть чекати в інтернеті, як діти проводять свій час у мережах. Це допоможе вам краще зрозуміти дітей та встановити з ними довірливі взаємини швидше й легше.
Пам’ятайте, що інтернет – одночасно й ризик, і можливість для дітей. Тому освітянам варто робити все можливе, щоби зробити цифрове освітнє середовище максимально безпечним для дітей.
Психологічні рекомендації педагогам
«Як уникнути погіршення психологічного стану та «емоційного вигорання» під час дистанційного навчання»
Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота - ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово - за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері...
Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота - ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово - за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері...
1. Візьміть собі за правило заводити будильник для того, щоб контролювати час, не пересиджувати за роботою біля комп'ютера. Дозвольте собі працювати за таймером від «сигналу» до «сигналу». За дзвінком вимикайте все та ідіть відпочивати.
2. Обов'язково робіть повноцінні обідні перерви. Не забирайте в себе можливість відпочити, переключитися з робочих завдань на турботу про себе і близьких. Тим більше, що шкідливо одночасно їсти і займатися розумовою діяльністю.
3. Проговорюйте спірні питання, які вас хвилюють по телефону з колегами, так ви уникнете непорозумінь і негативу, які можуть виникнути в ході роботи.
4. Обов'язково складайте список завдань на день і дотримуйтеся його. Якщо ви виконуєте якесь велике завдання, діліть його на кілька днів. По мірі виконання ставте позначки і ви будете бачити свій прогрес. 5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати
про себе. Пам'ятайте: думати про себе - ваш головний обов'язок.
6. Хваліть себе самого тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:"Я - чудовий педагог: мене діти слухаються, батьки мене поважають, адміністрація мене поважає".
7. Плануючи робочий день, обов'язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров'я провести під музичний супровід, перегляд сімейного фото.
8. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника.
9. Відомо, що саме фізична активність додає сил та енергії, покращує сон. На рівні психіки, фізичні вправи вдосконалюють здатність до планування та прийняття рішень, покращують настрій, знижують рівень тривоги та стресу, підвищують самооцінку. На біохімічному рівні, фізична активність стає природним джерелом для хімічних речовин мозку. Таким чином у мозку збільшується рівень серотоніну, ендорфінів тощо. Між станом тіла й розумом є тісний зв'язок. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день
Поради «Як уникнути синдрому «професійного вигорання»
- Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.
- З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.
- Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.
- Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.
- Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.
- Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?
- Сплануйте свій день.
- Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.
- Навчіться керувати своїми емоціями.
- Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то це може стати істиною, оскільки ви самі переконаєте в цьому інших.
- Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться.
- Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.
- Вмійте сказати "НІ".
- Вживайте вітаміни.
Дуже важливо навчитися керувати своїми думками та емоціями. Варто пам'ятати: має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо. На формування усвідомлення своєї вартості, позитивного сприйняття свого «Я», розвиток почуття самоповаги спрямована психологічна вправа «Мій портрет у променях сонця» (візуалізуєте свій портрет у променях сонця). Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія. Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному. Малюйте наприклад, щось красиве - квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи з натури.
Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання. Звісно, і сім'я - це потужний чинник. Добре, коли ви обговорюєте свої проблемні питання з рідними. Кожен член сім'ї має свої підходи вирішення проблем . Обмінюйтесь ними. Любіть себе!
Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі
Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.
Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.
При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
3. Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
8. Будьте привітними.
9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
10. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.
14. Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ,
ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ
|
1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина .
Правила, яких має дотримуватися вчитель щодо невстигаючих учнів
|
Як допомогти дітям у непростому сьогоденні:
поради для педагогів
Як педагоги ви можете зробити дуже багато для того, щоб допомогти вихованцям розібратися зі своїми думками та почуттями стосовно складної соціально-політичної ситуації в Україні, заспокоїти їх і допомогти почуватися спокійно і впевнено. У такі часи ваша відданість своїй справі, громадянська позиція та професійні навички стають особливо важливими.
1. Переконайте вихованців і їхніх батьків у тому, що ваше завдання перетворити позашкільний навчальний заклад на максимально безпечне місце для них і що педагогічний колектив, органи виконавчої влади зроблять усе можливе для того, щоб діти почувалися у безпеці.
2. Не жалійте часу та зусиль для того, щоб допомогти собі та іншим. Спілкуйтеся з колегам, діліться власними думками, досвідом, страхами та проблемами. У такий спосіб ви можете підтримати один одного. Саме так можна привести до ладу власні думки та переживання і підготуватися до спілкування з вихованцями.
3. Не варто замовчувати те, що відбувається в Україні. Про це слід говорити з вихованцями. Не намагайтеся радити дітям «просто забути про це». Вислухайте те, що говорять діти, проаналізуйте їхні відчуття та досвід. Обговоріть з ними почуття та думки, що цілком природно виникають у них в таких складних обставинах. Можна оголосити хвилину мовчання на початку заняття. Поясніть, що цим ми вшановуємо загиблих і постраждалих у зоні АТО.
4. Завжди будьте готові до діалогу зі своїми вихованцями – вини повинні знати, що їх вислухають.
5. Дуже важлива для кожного вихованця взаємна підтримка ровесників. Створюйте можливості для того, щоб діти могли співпрацювати один з одним. Постійний контакт з вами та друзями допоможе дітям відновити почуття безпеки.
6. Будьте готові до непростих запитань, наприклад: чому це відбувається? (людині важко зрозуміти масове знищення чи руйнування – покажіть, що ви це також не приймаєте, спробуйте надати дітям чітке пояснення зрозумілою їм мовою. - Чи все буде добре? Не давайте неправдивих обіцянок чи марних надій, але розкажіть вихованцям, що усі міністерства, відомства, військові, роблять усе можливе для відновлення миру та спокою в нашій державі.
7. Допоможіть вихованцям сформувати позитивні методи подолання стресу та страху, обрати найкращі стратегії поведінки для тієї чи іншої ситуації. Насамперед, з’ясуйте, яким чином вони долали свої страхи та переживання в минулому. Це сприятиме актуалізації досвіду та впевненості дитини в тому, що негаразди можна і треба долати.
8. Відновіть почуття нормальності. Будьте спокійні й зважені, заспокойте дітей і спробуйте наповнити змістом «буденні» життєві події. Забезпечте вихованцям навчально-творчу діяльність у психологічно комфортних умовах. Пам’ятайте, що позитивний настій дозволяє укріпити віру дитини у свої можливості щодо вирішення проблем.
9. Будьте уважними до дітей, особливо до тих, які потребують додаткової підтримки, зокрема соціально-психологічної допомоги.
10. Не забудьте піклуватися про себе – бережіть власне емоційне та фізичне здоров‘я. Адже лише здоровий педагог може підтримати та допомогти своїм вихованцям.
Поради вчителям у роботі із замкненими дітьми:
1. Розширюйте коло спілкування, знайомте з новими дітьми першим.
2. Наголошуйте на перервах про корисність спілкування, розпитайте учня, що нового він дізнався, розмовляючи з іншими.
3. Прагніть стати для дитини взірцем людини, яка ефективно спілкується, що дуже допомагає їй у житті.
4. Залучайте якомога частіше до групових форм роботи, давайте завдання для колективної роботи.
5. Ніколи не протиставляйте дитину колективові, припиняйте зневажливі зауваження однокласників.
Із тривожними дітьми:
1.Доручення тривожної дитини мають відповідати віку.
2.Підтримуйте, говоріть про свою впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання.
3. Не порівнюйте досягнень дитини з успіхами інших дітей. Дуже важливі оптимістичні прогнози.
4. Не допускайте ситуації змагання, публічного виступу.
5. Зменшити або усунути тривожність дитини можна за допомогою малювання, фізичних вправ, читання художньої літератури, ігрової терапії, музико терапії.
- З агресивними дітьми:
1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватись на вас, зрозумійте її обурення: допоможіть усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
2. Дочекайтесь, коли емоції вщухнуть, і тільки тоді розкажіть дитині, що її агресія непотрібна в цій ситуації, все можна вирішити іншим, спокійним тоном.
3. Учіть дитину розуміти себе й інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття і почуття інших, вона зможе свідомо обирати форми боротьби і захисту.
4. Спостерігайте за собою, щоб інколи ви самі не стали взірцем агресивної поведінки.
5. Залучайте батьків, з’ясуйте, чи вони не подають негативного прикладу.
- З гіперактивними дітьми:
1. Введіть знакову систему оцінювання. Хорошу поведінку і досягнення винагороджуйте, не жалійте для такої дитини схвалення.
2. Частіше проводьте хвилинки відпочинку з легкими вправами і релаксацією.
3. У класі бажано мати мінімальну кількість предметів, які можуть відволікати увагу.
4. Спрямовуйте зайву енергію гіперактивних дітей у корисне русло – під час уроку попросіть вимити дошку, прибрати зошити.
5. Введіть проблемне навчання, використовуйте у процесі навчання елементи гри, змагання. Більше давайте творчих завдань, уникайте монотонної діяльності.
6. Давайте лише одне завдання за раз. Якщо учень має виконати велике завдання, нехай воно буде у вигляді послідовних частин. Періодично контролюйте хід роботи над кожною частиною, вносячи відповідні корективи.
7. Створюйте ситуацію успіху, в якій дитина могла б проявити свої сильні сторони.
8. Виховуйте навички роботи у класному колективі.