«Досліджуймо цифровий світ разом… безпечно»

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп′ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв′язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають компютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

Завдяки різним видам комунікації діти можуть виражати себе більш вільно та комфортно. Вони з цікавістю вивчають різні пропозиції у віртуальному просторі, однак часто виявляються досить незахищеними до негативних аспектів інформаційно-комп'ютерних технологій.

Основні небезпеки та ризики з якими діти можуть зіштовхнутися в мережі Інтернет. Діти і підлітки можуть наразитися на безліч ризиків: порнографія, порушення авторських прав, пропаганда екстремізму, наркотиків, нецензурні тексти (контентні ризики); віруси, трояни, спам, онлайн шахрайства; незаконні контакти, кіберпереслідування (погрози, сексуальні домагання з використанням інформаційних технологій) тощо.

Всі ці небезпеки та ризики з яким діти можуть зіштовхнутися поділено на чотири групи: контентні ризики, комунікативні ризики, електронні ризики, споживчі ризики.

Контентні ризики

"Контентні ризики — це матеріали (тексти, картинки, аудіо і відеофайли, посилання на сторонні ресурси), що містять насильство, агресію, еротику і порнографію, нецензурну лексику, інформацію, що розпалює расову ненависть, пропаганду анорексії і булімії, суїциду, азартних ігор, наркотичних речовин і т.д.

Як допомогти дитині уникнути зіткнення з небажаним контентом? Навчіть дитину радитися з дорослими і негайно повідомляти про появу небажаної інформації подібного роду.

Комунікативні ризики

Комунікаційні ризики – це знайомства і спілкування в Інтернеті під час яких на дитину можливий кібербулінг та кібергрумінг.

Кібербулінг — переслідування повідомленнями в Інтернеті, що містять образи, погрози та агресію; це підлітковий віртуальний терор, напад із метою завдати психологічної шкоди. Простіше кажучи — сучасний цифровий аналог дитячого знущання. Останнім часом основною платформою для кібербулінгу стали соціальні мережі.

Кібергрумінг – входження у довіру до дитини з метою використання її у сексуальних цілях. Шахраї дуже добре ознайомлені з особливостями вікової психології дитини і досить легко можуть встановлювати з нею контакт у соціальних мережах, форумах. Починаючи із віртуального спілкування та входячи у довіру до дитини, злочинці пропонують потоваришувати, а потім поступово переходять до розмов про зустріч у реальному житті та переводять тему спілкування у сексуальну площину. Як варіант, виділяють ще один вид кібергрумінгу - наполегливе чіпляння в мережі із сексуальними пропозиціями, розмови на теми сексу, насильства та (або) виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (у більшості випадків – сексуального).

Електронні ризики

Викрадання персональної інформації яке відбувається завдяки вірусам, шпигунським програмам, необдуманому висвітленню власної конфіденційної інформації.

Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Приклади вірусів: Neshta, Staog, Archiveus.

Шпигунський програмний продукт (англ. Spyware) — це програмний продукт особливого виду, що встановлений і вживається без належного сповіщення користувача, його згоди і контролю з боку користувача, тобто несанкціоновано встановлений.

Споживчі ризики

Дану групу ризиків в мережі Інтернет відносять до кіберзлочинів: продаж товарів через мережу де часто вони не відповідають своїм характеристикам, про що порушується Закон України «Про захист прав споживача», перевід грошових потоків через банківські картки де не завжди конфіденційна інформація є незахищеною.

Отже, для того щоб запобігти всім тим негативним явищам та небезпекам, які очікують дітей в Інтернеті, необхідно їх навчити правильній поведінці та безпечному користуванню сучасними інтернет-технологіями! 

Безпека дітей в Інтернеті – поради батькам:

1.Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якій Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.

2.Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.

3.Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням. 4.Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!

5.Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.

6.Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.

7.Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.

8.Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.

9.Не пропустіть симптоми інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.

10. Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.

11. Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.

12. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.

13. Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Якщо дитина сором’язлива, віддайте її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.

14. Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які здійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.

15. Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише он-лайнові відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати її книжки з фентезі.

Дистанційне навчання

5 гуманних порад батькам під час карантину

Порада 1

Внутрішньо погодитися з тим, що цей досвід тільки збагатить вас і вашу дитину. Адже відомо, що «Заперечує бідний. Стверджує багатий». Як тільки ви дійсно почнете ставитися до дистанційного навчання як до можливості вашої дитини стати більш конкурентною в майбутньому, то і свою роль в цьому процесі ви зможете реалізувати органічніше.

Як то кажуть прийняття — це вже шлях до рішень.

Порада 2

Відтепер у вашому домі має з’явитися два учня: ви і ваша дитина. Разом вам треба не просто «пройти»дистанційне навчання, а «вийти» з нього з новими навичками: планування дня і часу, постановки цілей, відстеження свого прогресу, пошуку в інтернеті, роботи з різними додатками. Крім цього, навчитися ставити запитання вчителю, отримувати на них відповіді, бути в контакті з викладачем, давати і отримувати зворотний зв’язок і будувати відносини з групою в дистанційному режимі. Залежно від віку дитини ваша роль в цьому процесі буде змінюватися.

Повірте, це не просто. Але те, що ви отримаєте в результаті - це ваші оновлені стосунки з дитиною і впевненість у тому, що у нього дійсно сформовані ці навички.

Порада 3

Спостерігайте, спостерігайте і ще раз спостерігайте. Стільки скільки у вас є часу — спостерігайте за своєю дитиною в цьому процесі. Спостерігайте без критики, а з терпінням і усвідомленістю дорослого. Дистанційне навчання — це унікальна можливість пізнати вашу дитину. Погодьтеся, коли вона в школі, ви не знаєте:

— коли вона краще вчиться днем або після обіду, де її енергія?

— що його мотивує: в який момент він загоряється, а коли здувається?

— що його дратує, коли він готовий все кинути і що він робить, щоб «повернути» себе назад?

— як він взаємодіє з іншими?

— працює він краще в групі або сам?

І ще багато деталей, які допоможуть вам у вихованні особистості, характеру і Духу вашої дитини. Це спостереження — основа для того, щоб почати думати про те «Як я можу допомогти моїй дитині розвинути ту чи іншу якість або навпаки позбутися від пороку, щоб кращі якості його особистості стали його силою».

Дистанційне навчання - це не тимчасове рішення. Воно, як форма, залишиться з нами назавжди.

Порада 4

Дайте час собі і дитині і не бійтеся експериментувати. Ми як батьки часто хочемо швидких результатів. Сказали — зробив (ла).

Але якщо ви читаєте вже четверту пораду і перші три відгукуються вам, то просто дайте собі право почекати.

Зміни не відбуваються швидко, якщо ми говоримо про формування знань про себе «якийя учень, що я можу?» А дистанційне навчання — найкращий час для цього.

Але не просто чекати, а постійно допомагати дитині, бути разом з ним, виводити його в найближчу зону розвитку. Роль дорослого — вести дитину по його сходах самовдосконалення.

І не бійтеся мінятися, робити щось по-іншому. Повірте, нічого страшного не трапиться, якщо ваша дитина попросить вчителя зробити іншу роботу або прочитати іншу книгу, зробити проект самому або проведе урок для малюків.

Все, про що я пишу, зажадає від вас, як від батьків, ресурсу, терпіння і часу. Це набагато складніше, ніж просто допомогти підключити zoom, нагадати про розклад або перевірити домашнє завдання.

Порада 5

Робіть паузи і поповнюйте свої сили. Якщо ви відчуваєте, що втомилися, відкладіть виховання і допомогу дитині з уроками. Кожна сварка або крик руйнує ваші відносини з дітьми. Щоб пережити один конфлікт і пробачити один одного, треба мати депозит з дев’яти радісних моментів до нього. Навряд чи ми з вами можемо похвалитися таким багажем. Адже саме духовний зв’язок з дитиною — це єдиний фундамент, який допомагає йому в майбутньому приймати удари долі і в складних моментах дорослішання мати внутрішні опори.

Найчастіше мама є товаришем по навчанню у дитини. Для мами суперважливо компенсувати свій ресурс. Дорогі мами, давайте собі право на відпочинок і відновлення!

Батьківство в наш час — колосальний виклик! Але тільки від нас вами залежить, чи пройдемо ми його гідно, виростивши дітей готових до нового світу або так і залишимося в минулому, критикуючи систему, уряд і школу.

Світлана Залужна

Співзасновник табору гуманної педагогіки ЗОРЕЛОВИ,

Амбассадор Емпатії в Україні, співавтор і

директор приватної школи нового формату

DEC Life School. Учениця професора Шалви Амонашвілі

Дистанційне-навчання-поради-для-батьків.pdf

КІБЕРБЕЗПЕКА

Про це варто говорити з дітьми!

Поради для батьків  на карантині

Сьогодні діти, так само, як і дорослі, перебувають у напрузі, вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, стану батьків, змін звичайного режиму та обмежень. Допоки немає розуміння та ясності цього питання, напруга посилюється. 

Діти під час дистанційного навчання і перебування в домашніх умовах потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини та її почуттями, чесно говорять про свої тривоги та відчуття.

Під час карантину не вистачає простих речей: спокійних прогулянок, зміни місць перебування та відвідування своїх друзів та близьких людей.

Слід навчитися таким важливим речам, які слід зробити пріоритетними під час карантину:

✔ вміти зрозуміти і пробачити іншого члена сім’ї;

✔ поважати вибір вашої дитини;

✔ визнавати свою провину, якщо ви не праві;

✔ не розвивати конфлікт, бо кожна сварка віддаляє людей один від одного;

✔ не ображати дитину чи іншого члена сім’ї;

✔ взаємодопомога членам сім’ї.

Гарною ідеєю, від однотипних днів буде започаткування чогось одного, нового кожного тижня, наприклад: тиждень книг, тиждень обіймів, тиждень добрих слів. Все це допоможе розвитку та позитивно вплине на психологічний клімат сім’ї. 

Окремо, слід відмітити „тиждень без образ” та „тиждень без критики”. Звісно, що це ідеальний стан людини та сім’ї, коли в ній не ображаються, а постійно підтримують один одного, але в багато сімей лише вчиться такому вмінню та стану. Тому, впроваджуючи, „тиждень без образ” потрібно ще на вихідних перед початком такого тижня, домовитися, що ніхто ні на кого не ображається, тобто будь-яка звична реакція на образливий чинник відразу погашається, не дозволяючи обіді заполонити мозок, а по закінченню тижня обговорити, що було не приємним для кожного члена сім’ї. 

Обов’язковим, під час нових реалій життя буде визначення графіку життя сім’ї та дисципліна дотримання його розпорядку. Слід не забувати про час „для себе”, оскільки кожен, не залежно від ролі, яку виконує в сім’ї людина, чи то мама чи 5-річна дитина, кожен індивід потребує простору хоч маленького та певного часу, щоб побути на самоті. Головне пам’ятати, що дітей не потрібно весь час розважати. 

Головне правило карантину дорослі знаходьте час для себе і свої захоплення. Поміркувати чи може взятись писати щоденник. Ведення останнього буде вкрай доречним у нинішній ситуації, адже дія паперу та ручки позитивно впливає на психологічно-емоційний стан людини. 

Також не забувайте мотивувати себе під час карантину та гарною ідеєю буде, коли дитина буде бачити, що ви постійно працюєте також над собою, наприклад:

✔ визначте та поставте перед собою короткострокову ціль, розкажіть про неї дитині та визначте строки її реалізації. Добре, буде якщо дитина поставить перед собою свою ціль на цей же термін;

✔ напишіть пост у соцмережах про свою ціль. Дитина повинна бачити й розуміти, що батьки серйозно та наполегливо підходять до своїх бажань;

✔ долучіться до онлайн – челенджу, якщо для вас групова підтримка є важливою та приєднайте до нього свої дітей, якщо це доречно зробити, виходячи з їх інтересів.

Під карантину можна „перезагрузитись”, а відведений час перетворити на джерело більшої близькості.
Близькість – це коли ми приділяємо увагу своїм рідним та по-іншому дивимося, відмічаючи зміни, які відбуваються, адже вони ростуть та по своєму бачать ситуацію. Для тих, хто хоче побудувати комфортні відносити зі своїми дітьми та, загалом, у сім’ї це плідний час для роботи. 

Будьте розважливі та відмічайте 5 речей, які порадували вас кожного дня та навчіть цьому мистецтву вашу дитину та інших членів сім'ї.

Будьте здорові!

Десять кроків, щоб стати найкращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

(за матеріалами Фонду "Нічиї діти" (Польща), розроблених на основі NSPCC публікації "Як стати кращими батьками", Лондон, 2002)

ПСИХОЛОГ РАДИТЬ БАТЬКАМ

Успішність дитини залежить від того, на скільки емоційно комфортно вона буде почуватися в нових умовах навчання та виховання. І саме тата і мами можуть посприяти тому, щоб їхній дитині  було добре в школі раннього творчого розвитку, тому:

1.У спілкуванні з дитиною висловлюйте радість з приводу того, що вона уже стала «дорослою» настільки, що може відвідувати не лише дитячий садок, а навіть школу, нехай і для дошкільнят.

2. Будьте уважними до потреб дитини, її поведінки. Пам’ятайте, перші дні, тижні перебування в новому колективі є складними і напруженими для дитини, не вимагайте від неї швидких результатів у діяльності і спілкуванні.  Спробуйте подивитися  на ситуацію  очима вашої дитини, згадайте що переживали ви на першому етапі входження у новий колектив (навіть будучи вже дорослими).

3. Режим – основа життєдіяльності дитини. Перегляньте його, пам’ятаючи про години для сну, рухливої діяльності, перебування на свіжому повітрі, раціональне харчування тощо. Переконайтеся, що дитині не важко відвідувати і дитячий садок і нашу школу.

4. Будьте готові до того, що дитина на початковому етапі перебування в школі не буде активно демонструвати свої інтелектуальні чи творчі здібності (вміє читати – а мовчить, коли їй пропонують назвати букви;  гарно танцює, а відмовляється тощо). Такі прояви поведінки швидко минуть за умови, коли батьки не будуть докоряти дитині, а з розумінням поставляться до таких проявів і висловлять їй слова підтримки.

5. Більше спілкуйтеся з дитиною, підтримуйте її, розповідайте про свій перший досвід навчання, про друзів, яких ви зустріли в новому дитячому колективі, згадайте смішні випадки з власного дитинства.

6. Залучайте дитину до тих видів діяльності, якими займається вона на заняттях, підтримуйте її  інтереси, здібності і уподобання.

7. Не порівнюйте дитину з більш успішними на ваш погляд дітьми, слідкуйте краще за тими позитивними змінами у поведінці і навчанні, які відбуваються з вашою дитиною. Говоріть їй про успіхи, хваліть дитину, підкреслюйте її досягнення під час розмови в сімейному колі. Цим самим ви додасте впевненості дитині, підвищите її самооцінку.

8. Не сваріть і не принижуйте дитину в присутності сторонніх людей. Поважайте почуття і власну думку. На зауваження педагогів чи батьків інших дітей  відповідайте: „Спасибі, ми вдома обов’язково про це поговоримо”.

9. Вчіть дитину ділитися своїми проблемами. Багато розмовляйте з дитиною. Уважно вислуховуйте все, що вона вам хоче сказати, але не «допитуйте», не тисніть на неї, якщо вона не хоче говорити. Відповідайте на питання дитини. Пам’ятайте: розвиток мови - основа успішного навчання, розвиваючи мовлення дитини, ви розвиваєте її мислення.

10. Частіше хваліть, захоплюйтесь своєю дитиною. На скарги дитини про те, що в неї щось не виходить, відповідайте „Вийде обов’язково, але треба ще спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. Самі вірте, що ваша дитина може все, лише треба їй допомогти. Заохочуйте словом, посмішкою, ніжністю, купуйте нові іграшки, солодощі.

11. Будьте толерантні  у спілкуванні з педагогами та дітьми. Будьте впевнені, що  педагоги прагнуть зробити усе, щоб вашій дитині було цікаво і комфортно у школі.   Активно співпрацюйте з педагогічним колективом, підтримуйте і розвивайте традиції школи, будьте  ініціаторами цікавих форм дозвілля, беріть активну участь у масових заходах, пропонуйте нові форми роботи з дітьми.

Складіть приблизний план режиму дня школяра

1. Будіть дитину спокійно і ласкаво. Відкривши очі, вона має побачити ваше усміхнене обличчя. Не підганяйте дитину і не смикайте по дрібницях. Навіть якщо вам здається, що вона копається, усе рівно не нервуйте. Постарайтеся правильно розрахувати час, необхідний для зборів у школу. Дитина не встигла зібратися? Завтра розбудіть її трохи раніш.

2. Погодуєте дитину сніданком. Якщо вона з якоїсь причини відмовляється їсти, не примушуйте, обмежтеся йогуртом чи бананом. Не забудьте покласти в портфель яблуко, бутерброд, сік чи компот у маленькій бутилочці, щоб ваш школяр зміг перекусити і попити, коли захоче.

3. Після школи дитина повинна пообідати й обов'язково відпочити. Не змушуйте її відразу братися за уроки. Шестирічкам для відновлення сил після навчального дня не заважає поспати. На думку психологів, кращий час для навчання — з 8 до 12 дня і з 16 до 18 вечора. Пам’ятайте, що першокласник — це ще маленька дитина. Для неї усе ще важливі ігри й іграшки, вона як і раніше любить, коли ви читаєте казку і перед сном співаєте колискову. Зрештою, її потрібно просто потримати на руках! Усе це допоможе дитині позбутися напруги, відчути себе спокійно і впевнено.

Чи потрібно проводжати першокласника в школу?

1. Це залежить від дитини. Вона ледве не з дитинства норовить усе робити сама і ображається, коли ви намагаєтеся обмежити її волю? А школа розташована в двох кроках від будинку? - Не стримуйте порив першокласника бути дорослим, дайте йому відчути вашу довіру. Нехай ходить у школу сам.

2. Якщо ваша дитина росте боязкою і соромливою, якщо вона з труднощами адаптується до нових умов життя, виходить, вона поки ще має потребу у вашій опіці. Проводжайте її, але не перетворюйте проводи в школу в постійний ритуал до дванадцятого класу. Готовність дорослого прийти на допомогу і прагнення завжди бути поруч — різні речі. Допомога потрібна лише спочатку: кілька тижнів, може бути, місяців.

Як визначити, чи «прижилася» дитина в класі?

1. Не намагайтеся відповісти на це питання на другий день навчання. Процес адаптації до школи, як правило, займає від 2—3 тижнів до півроку.

2. Чи добре адаптувався ваш школяр, ви зможете судити по тому, наскільки успішно він справляється з навчальною програмою. Якщо навчання дається йому занадто легко, і він починає нудьгувати чи, навпаки, програма настільки складна, що в нього «опускаються руки», — порадьтеся з вчителькою і разом виробіть індивідуальний підхід до дитини.

3. Не забувайте, що є періоди, коли дитині вчитися складніше: школяр швидко стомлюється, знижується його працездатність. Для першокласника особливо важкі перші 4 - 6 тижнів, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті.

4. Зверніть увагу, з яким настроєм дитина іде в школу. Їй подобається учитися, вона із задоволенням бере участь у всіх класних заходах? Вона спілкується з однокласниками, з повагою говорить про свою першу вчительку? Усе це — важливі ознаки гарної адаптації.

5. Якщо щось не виходить, дитина звертається по допомогу до вас чи вчителя, але, при цьому, прагне виконати завдання сама? Порадійте за свого школяра — його розвиток йде в потрібному напрямку.

6. Іноді процес звикання до школи може затягтися на весь перший рік навчання. При цьому успіхи можуть чергуватися з проблемами (домашні завдання робляться «з під ціпки», дитина не включається в роботу класу, не реагує на зауваження педагога). Але при уважному ставленні вчителя і батьків до дитини - усі труднощі переборні.

Чи варто розпитувати, як пройшов день?

1. Не обрушуйтеся на школяра з питаннями, ледь він переступить поріг. Фрази типу: «що ти одержав?» чи «ну як, сьогодні без зауважень?» — не кращий початок 1. спілкування. Дайте дитині розслабитися. Якщо вона явно чимось засмучена, не намагайтеся одразу ж дізнатися про причину. Можливо, вона сама розповість чи пізніше ви обережно поцікавитеся в неї.

2. Якщо ж дитина хоче поділитися з вами чимось важливим, не відкладайте розмову, не відмахуйтесь від неї — вислухайте. Перші тижні перебування в школі — це суцільний потік важливих подій, нових вражень. Уроки, зміни, знайомства. Перші перемоги, перші образи... Ну як не поділитися цим з батьками? Дитина розповідає вам про успіхи чи невдачі своїх однокласників? Не перебивайте її питанням «а як ти?» (тебе викликали, ти зрозуміла, вирішила, зробила...). У цю хвилину дитина ділиться з вами щиросердечними переживаннями, не зациклюйтесь на результатах її навчання і поведінці. Якщо дитина не знайде у вас щиросердечного відгуку, дуже незабаром потік розповідей висохне. Не тому, що кількість подій у її житті різко зменшиться, просто вона віддалиться від вас.

Граємо в «школу»

1. Коли дитина приходить зі школи, а батьки - з роботи, можна пограти в школу, де роль учительки належить юному школяреві, учнів - батькам. У формі гри легше довідатися, чим діти займалися на уроках. Під час гри дитина повторює уроки й одночасно учиться виступати в ролі оратора.

Як відноситися до шкільних друзів?

1. Подружитися з однокласником з перших днів перебування в школі — велике щастя. Уважно і з розумінням поставтеся до маленьких відвідувачів, настирливим телефонним дзвінкам (здавалося б, по самих незначних приводах). Це встановлюються і поступово міцніють дружні зв'язки наших дітей. Відбирається те «ближнє коло», що стане для них опорою на багато років наступного життя.
2. Не думайте, що друзі стануть перешкодою в навчанні. Ні в якому разі не забороняйте дитині спілкуватися з однокласниками. З перших днів вітайте її прагнення мати в класі вірних друзів і подруг.
3. Вам здається, що не усі, хто спілкується з вашою дитиною, відносяться до неї щиро? Може бути, ви і праві. Але ні в якому разі не говоріть дитині, що хтось з її друзів поганий. «Випадкові» люди поступово відсіються. Слова: «Я завжди говорила, що Ярослав тебе використовує» здатні скоріше підсилити, чим зменшити біль розчарування.
4. Ви не зможете все життя вибирати друзів за вашу дитину і «підстилати соломку» на випадок її падіння. Тому допоможіть їй навчитися падати і вставати, переборювати біль і жити далі, помилятися в людях і знову вірити їм.

АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ

А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.

Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.

З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

П — поважайте думки дитини.

Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т — творчий потенціал дитини розвивайте.

У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Вранці будіть дитину спокій­но, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте об­разливих слів.

2. Не підганяйте дитину, бо роз­рахувати час — це ваш обов'язок.

3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.

4. Збираючи дитину до школи; побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: «Ди­вись, поводься гарно», «Щоб не було поганих оцінок!».

5. Забудьте вислів: «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте

дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запи­тань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуд­жена і хоче з вами чимось поділитися, вислу­хайте її.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай за­спокоїться, тоді вона все сама розповість.

7. Зауваження вчителя вислухайте не в присут­ності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаш­товувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2—3 години має відпочити.